Рибка, черепашка та акула

Любі діти, ви, напевно, пам’ятаєте наших подруг, рибку Світланку та зелену черепашку Юлю, які намагалися крізь великий океан дістатися чистого моря, сповненого грайливих дельфінів. У сьогоднішній казці ви дізнаєтеся, як розвивалася їхня подорож.

Світланка та Юля весело пливли, сподіваючись незабаром зустріти якогось гарного дельфіна, що проведе їх до місця, про яке рибка завжди мріяла. «Привіт, ти не знаєш, як дістатися долини дельфінів?» — спитала Світланка маленького морського коника, який плавав у зелених водоростях. Але морський коник лише сором’язливо похитав головою. Пізніше двоє подруг зустріли милого восьминога, який грався в піску на дні моря. Великий фіолетовий восьминіг грався маленькими мушлями, перекидуючи їх між щупальцями. Він назвався їм Олександром. «Так, пропливете повз ті скелі — і ви на місці!» — помахав їм Олександр одним зі своїх щупалець і продовжив гратися з мушлями. Світланка щиро подякувала йому, і вони рушили далі.

Коли вони вже пливли повз скелі, маленька Юля помітила дельфіна. «Дивись, ось дельфін! Долина вже повинна бути близько!» — звернулася черепашка Юля до Світланки. Не вагаючись, вони обидві швидко попливли до великого синього дельфіна. Однак коли подруги підплили до дельфіна ближче, вони збагнули, що поблизу нього немає ні риби, ні інших істот, що не так часто трапляється в морі. Тому Світланка подумала і швидко зрозуміла, що це був не дельфін, а акула. Рибка та її подруга були настільки налякані, що не могли навіть поворухнутися. Тікати було вже пізно. Велика акула була прямо перед ними. Їхній найбільший жах був прямо перед ними. Однак Світланка вже не боялася. Відкинувши свій страх, вона заговорила.

«При-и -віт, не знаєш, як дістатися долини дельфінів?.. Я, моя… ми дуже хочемо туди потрапити», – боязливо сказала рибка. «Ти не боїшся мене?» — здивовано спитала акула. «Ні!» — сказала рибка, яка, хоч і боялася, твердо була налаштована знайти те, що шукала, незважаючи на свій страх. Акула посміхнулася рибці і заговорила: «Тобі не треба мене боятися. Мене всі бояться, тому я одна, ніхто не хоче зі мною грати чи плавати. Мені не подобаються інші акули, вони не такі добрі, як я. Я їм тільки планктон і водорості», — сказала вона сумно. Світланка та Юля переглянулися, набрались сміливості і спитали акулу, чи не хоче вона разом з ними знайти долину дельфінів. Вона з радістю погодилася не тільки їх супроводжувати, але й охороняти їх на всьому шляху. Акула знала, що її подруги менші за неї, і вона має їх захищати. Вона назвалася їм Інною. Хоч Інна й була акулою, вона не була злою, не їла рибу, як інші акули, а просто була сумною, доки не зустріла Світланку та Юлю.

І ось троє подруг, хоч і різних, але об’єднаних спільною метою і дружбою, вирушили на пошуки долини дельфінів. Коли черепашка Юля, золота рибка Світланка та акула Інна пропливли повз скелі, вода перед ними раптом стала кришталево чистою. Вони побачили дельфінів, які весело плавали і стрибали над морською гладдю. Світланка не повірила своїм очам, вона змогла це зробити! Насправді, вони це зробили разом. Якби одна рибка не мала сміливості і не зустріла двох нових подруг, вона б не змогла зробити те, що зробила. Їх об’єднала спільна мета, і рибка знала, що знайшла не тільки долину дельфінів, але й нових друзів.