З приходом весни в природі відбуваються великі зміни. Прокидаються квіти, дерева починають зеленіти, а також серед тварин народжуються малята. Одне таке дитинча народилося і в нашому зоопарку. На світ з’явився маленький гіпопотам. Це була велика подія, і всі тварини в зоопарку мали величезну радість. Навіть доглядачі раділи цьому.
З часом маленький бегемотик знайомився зі світом і життям у зоопарку. Він був дуже вправний і швидко всьому навчався. Його доглядач регулярно перевіряв і спостерігав за ним. Однак щось йому все ще не подобалося. Бегемотик був завжди занадто маленький і втомлений. Він мало ріс. Тільки позіхав.. Доглядач хотів з’ясувати, чого не вистачає маленькому бегемотику, тому уважно за ним стежив. Протягом дня нічого дивного не відбувалося. Гіпопотам їв, гуляв і проводив час у воді, як і інші. Все було в порядку. Доглядач вирішив спробувати спостерігати за гіпопотамом і вночі. Ввечері він прийшов до його вольєра і спостерігав, що буде відбуватися.
Всі гіпопотами вже спокійно спали. Тільки маленький гіпопотам ні. Він намагався закрити очі, влаштуватися зручніше, але через деякий час знову відкривав очі і нервово ходив по вольєру. Просто не міг заснути. «Ось чому ти такий втомлений і не ростеш! Ти не висипаєшся, друже», — розмірковував доглядач вголос, спостерігаючи за молодим бегемотом. Кілька наступних ночей все повторювалося. Всі спали, тільки бегемотик ніяк не міг заснути.
Доглядач підійшов ближче до його вольєра. Він лагідно подивився на бегемота і ласкаво сказав: «Що з тобою? Чому ти не можеш спати?» Бегемотик сумно і втомлено подивився на нього. Потім доглядач взяв книгу, сів на траву якомога ближче до його вольєра і сказав: «Знаєш що? Спробую дещо. Коли мої діти не можуть заснути, я читаю їм казку. І це допомагає. Спробую тобі щось прочитати і побачимо.” Доглядач вибрав якусь гарну казку і почав читати. Гіпопотам спочатку дивився на нього нерозуміюче. Але потім зрозумів, що його очі дійсно закриваються. Він ліг і слухав. Спокійний голос доглядача йому подобався. Він його заспокоював і присипляв. Через деякий час молодий гіпопотам заснув. Доглядач усміхнувся і пішов.
Наступного вечора гіпопотам чекав біля паркану і виглядав свого улюбленого людського друга. Він з нетерпінням чекав, коли йому знову щось прочитають. Доглядач зрозумів, що бегемотик нетерпляче чекає на нього. Тож він знову вмостився на траві і почав читати. І так це відбувалося кожного вечора, доки бегемот не виріс. Коли інші працівники зоопарку це дізналися, вони сміялися, дивувалися і не вірили своїм вухам і очам. Але коли вони побачили, що бегемотик гарно росте і має достатньо сили та енергії, бо добре висипається, вони раділи і хвалили доглядача. Він сам досі не може пояснити, чому саме читання казок допомогло бегемотику. Але він був рішуче налаштований зробити все, щоб його тварини в зоопарку почувалися добре.
А бегемот? Якби він умів говорити, то пояснив би це всім нам. Тварина ж розпізнає добру і хорошу людину. Вона розуміє, що хтось про неї піклується. І тому він був радий, що має свого турботливого доглядача. У нього був спокійний голос, він приділяв бегемотику час і любов. І це було найважливіше. До того ж він умів так гарно читати.
