У далекій країні був один острів. Довкола нього скрізь лише море. Його хвилі вдарялися об скелі, які височіли з одного боку острова. На іншому розкинувся пляж. Під скелями вода була дуже глибока, і в цій глибині було життя. Там мешкали акули.
У глибинах моря та серед хвиль вони дуже любили ганятися. Ховалися в скелях і пропливали серед хвиль. На острові також жило кілька людей. Купатися ходили на пляж, але до іншого боку острова ніколи ніхто не наближався. Усі мешканці острова боялися акул. Але одного разу сталося щось, що змінило їхнє ставлення.
На острові жив також один хлопчик. Його звали Лукаш. Він дуже любив плавати і проводив на пляжі цілі дні. Він мав довге волосся, яке падало йому в очі, і оскільки жив на острові, був дуже засмаглий. На острові він жив змалку, тому добре знав, де може грати, і що до затоки акул ходити не можна. Батьки завжди йому казали, що акули небезпечні.
Одного разу дув сильний вітер, тому Лукаш вирішив, що замість плавання буде запускати паперового змія. Він сам його зробив та склеїв з татом. Лукаш бігав по пляжу та насолоджувався вітром, який гарно підхоплював його змія. Раптом вітер посилився, і змій почав літати дуже високо. Мотузка, до якої він був прив’язаний, почала тягнутися. Лукаш намагався його утримати, але вітер був сильніший, мотузка вислизнула з рук, і вітер забрав змія геть.
Лукаш кинувся за ним. Не дивився, куди біжить, просто слідував за своїм змієм. Бігав за ним далі та далі, аж зупинився на краю урвища. Стояв на скелі та дивився вниз. У воді внизу він бачив лише плавники акул. Намагався утримати рівновагу, але йому це погано вдавалося. Весь час нахилявся, а вітер йому в цьому не допомагав. Обернувся за своїм змієм, вітер різко подув, і Лукаш нахилився. Впав у глибоку воду серед акул.
Лукаш добре вмів плавати, але коли побачив, як навколо нього пливуть ті великі риби з великими плавниками, його охопив страх. Почав якомога сильніше барахтати ногами та махати руками, але хвилі були сильні, а течія в затоці теж. Не раз вода змивала його далі від берега.
Раптово він відчув тиск на нозі. Хтось об нього потерся. Потім через деякий час відчув те саме навколо талії. Хтось проплив повз його бік. Це були акули. Вони були так близько, що торкалися його. Лукаш почав кричати: „Будь ласка, ні! Не чіпайте мене!“ І при цьому намагався плавати якнайшвидше. Але тоді сталося щось неймовірне.
Одна із акул підхопила його і повільно попливла з ним до скелі. Інша акула прийшла йому на допомогу. Лукаш відчув, як його обережно несуть по поверхні та просуваються з ним до берега. Акули ніжно виштовхнули його з води на безпечну землю. Лукаш витер воду з очей і тільки тепер усвідомив, що його насправді врятували акули. Він вже не боявся їх. Вони могли йому зашкодити, але не зробили цього.
Він повільно простягнув руку в воду та чекав, чи прийдуть вони попрощатися. І вони прийшли. Підпливли ті самі дві, що йому допомагали. Обережно наблизилися і дозволили Лукашу їх погладити. „Ви не злі, правда?“ запитав Лукаш. Акули закрутились на бік, ніби відповідаючи йому. Вони продовжували показувати йому одну сторону. Демонстрували плавник, який мали особливо зігнутий.
Як тільки Лукаш прийшов додому, він шукав у всіх книгах, що хотіли показати йому акули. Чому акули хотіли, щоб він побачив плавник? Нарешті, в одній книзі він знайшов, що акули з таким плавником не є небезпечними. Навіть більше, вони миролюбні та особливо розумні. Людині вони б не зашкодили.
Лукаш розповів усе батькам. Спочатку вони хвилювалися. Але потім Лукаш показав їм, що відкрив у книзі про акул, які живуть у їхній затоці. Тоді батьки вже не боялися. Навіть ходили на скелі з Лукашом, щоб поплавати з акулами.
Лукаш і його батьки усвідомили, що перш ніж засуджувати когось за злість, потрібно спочатку дізнатися правду. Спочатку ніхто не любив акул. Люди боялися їх, бо це ж акули. Аж поки Лукаш не дізнався, що серед акул зустрічаються миролюбні. І він був дуже радий цьому.
