Жив-був маленький хлопчик на ім’я Іванко. Більш за все на світі білявий хлопчик полюбляв казки – головним чином ті, які мама розповідала йому щовечора перед сном. Одного разу Іванко слухняно лежав у своєму ліжечку, накрившись з головою теплою ковдрою, і слухав чарівну казку на ніч, яку мама розповідала йому.
Як і щовечора, хлопчикові хотілося почути історію про чарівні черевички. Мама зручно всілася біля хлопчика на ліжечку і почала розповідати казку:
«Жила-була дівчинка, якій дуже хотілося літати. Дівчинка дуже цього бажала, доки одного зимового вечора їй не наснився дивний сон. У ньому до маленької дівчинки завітала чарівна фея, яка принесла їй унікальні черевички. Однак це були не прості, а літаючі черевички!» — продовжила свою розповідь мама хлопчика, який із захопленням прислухався до кожного слова чарівної казки. Йому дуже подобалася ця мамина казка!
«Щоночі до дівчинки уві сні приходила чарівна фея, яка приносила їй літаючі черевички… І так дівчинка уві сні облетіла весь світ. Щоночі маленька кучерява дівчинка літала, як пташка в небі, серед танцюючих мерехтливих зірок. Вона майоріла на вітру, наче пір’їнка, відкриваючи для себе чарівні речі. Аж поки одного вечора черевички не виявилися дівчинці замалими. Фея пояснила їй, що черевички відчинили їй двері до світу, який може побачити лише слухняна дитина з чистим серцем. Дівчинка була рада, що фея обрала її. Однак фея також сказала дівчинці, що черевички їй вже замалі, і вона має подарувати їх тому, хто дійсно на них заслуговує. Дівчинці це, напевно, не сподобалося, їй хотілося, щоб черевички призначалися лише їй, але згодом вона зрозуміла, що такими чарівними черевичками, які можуть літати, треба ділитися», – продовжила мама, ніжно погладжуючи Іванка по волоссю.
«Тепер ця дівчинка вже доросла, і польоти дуже її змінили. Вона все ще бачить чарівні речі у своєму житті, і в цьому немає нічого поганого. Вона не впевнена, чи літала вона насправді, чи це було тільки уві сні, але вона знає, що фея відкрила їй двері до чарівного світу. І тому, любий синку, я дарую тобі ці черевички», – закінчила свою розповідь мама.
Що? Іванко не пам’ятав такого кінця казки і недовірливо подивився на маму з-під ковдри. «Зрештою, казка закінчувалася тим, що маленька дівчинка літає», — подумав хлопчик. А потім він зрозумів! Дівчинка та її мрії про польоти, чарівні черевички та фея… Ця дівчинка – його мама!
«Це була ти?» — здивовано запитав хлопчик. Мама мило посміхнулася і кивнула. Вона простягла йому чарівні черевички і сказала: «Це дорогоцінний подарунок, і тепер вони стануть тобі в нагоді. Багато років я чекала на того, хто на них справді заслуговує – і ним виявився ти, мій любий сину. Але ти маєш пообіцяти мені, що будеш добре за ними доглядати. Черевички спрацюють тільки вночі, коли ти зануришся до глибокого сну. Потім ти прокинешся і будеш літати. А коли черевички тобі стануть замалими, відклади їх і віддай тому, хто на них дійсно заслуговує», — відповіла мама.
Хлопчик слухняно кивнув, накрився своєю ковдрою, обійняв іграшкового ведмедика та чарівні черевички і поринув до царства снів. Мама посміхнулася і залишила хлопчика спати… або літати?
Це вирішувати вам, мої любі діти… Сни – це відкриті двері до чарівного світу фантазій, і статися там може все, що завгодно. Так і одна маленька дівчинка літала у своїх снах. А може, це було насправді?
Чудова казка.Дякуємо❤️