За горами й долинами височів великий замок. У замку правив старий і могутній король Догориніс, який там жив зі своєю прекрасною донькою Катериною. Саме це незвичайне ім’я багато що говорило про короля. Могутній король був дуже зарозумілим і завжди ходив з носом догори, зверхньо на всіх дивлячись. А це не зовсім гарна риса. Усі боялися його – і люди, що жили біля замку, і королівські кухарі з радниками, і навіть веселий замковий блазень.
Король завжди ходив замком з носом догори і постійно всім наказував. Його боялися навіть у сусідньому королівстві, бо він їх перемагав у кожній битві.
Однак король не завжди був таким, він бував добрим і лагідним, але все змінилося, коли багато років тому померла королева, його чарівна дружина. Але тепер усі боялися короля… крім однієї чудової людини, його єдиної та прекрасної доньки, принцеси Катерини. Принцеса була милою дівчиною з добрим серцем, і всі в замку любили її, тому що вона завжди всім допомагала. Вона знала, що її батько, король Догориніс, всередині був добрим, вона любила його і хотіла розтопити його холодне серце. Але вона не знала, що має зробити, щоб її батько не був таким зверхнім і зарозумілим.
Однієї ночі над королівством мерехтіли зірки, а важкі краплі холодного дощу заливали прекрасні вікна королівських покоїв.
«Ах, якби було щось таке, що розтопило б серце мого тата», — подумала принцеса, спостерігаючи, як краплі заливають вікно її кімнати. Катерина сумно зітхнула, розчесала своє золотисте волосся, одягла білу нічну сорочку і лягла на своє велике рожеве ліжко. Але в ту дощову та похмуру ніч прекрасній принцесі наснився дивний сон, у якому до неї завітала чарівна фея.
Уві сні золотоволоса Катерина разом з феєю опинилися на чудовій квітучій галявині. Принцеса Катерина озирнулася і побачила свою прекрасну маму – давно померлу королеву.
Чарівна фея промовила до Катерини: «Тепер королева дасть тобі цінну пораду, як розтопити холодне серце короля», – сказала фея і полетіла. Однак сон ще тривав. Королева обійняла свою чарівну доньку Катерину, витерла сльози з її щік і прошепотіла їй на вухо: «Моя прекрасна доню, не оплакуй мою втрату, я люблю тебе понад усе на світі, і твого батька, короля, теж», – сказала принцесі мама і продовжила: «Однак є одна річ, яка розтопить серце короля… Піди до королівського саду, там цвітуть ромашки. Зірви їх і завари королю міцний чай. Тому що я щодня робила його для свого чоловіка, короля. Це обов’язково розтопить його серце», — лагідно сказала мама і поцілувала доньку в щічку.
У цю мить принцеса Катерина прокинулася від свого дивного сну. Їй було сумно, але вона була рада вперше за довгий час побачити свою прекрасну маму — навіть якщо це було лише уві сні. Було ще рано, і дощ давно припинився. Сонце освітлювало кімнату принцеси, і тепер вона точно знала, що їй робити.
Що з цього вийшло? Чи змогла принцеса Катерина розтопити холодне серце свого батька, короля Догориноса? Про це ви, мої любі діти, дізнаєтеся в наступній частині.
