В одній далекій і холодній країні, серед бурульок та снігу, жив маленький пінгвін на ім’я Роберт. Щодня він грав у снігу або ловив у морі рибу, яку потім з’їдав у своєму крижаному домі, що називається іглу. Роберту бракувало тільки одного – справжнього друга.
Хоча там жили й інші пінгвіни, Роберт не дуже добре з ними ладнав, оскільки не був на них схожий. У нього не було одного крила, і всі пінгвіни навколо через це з нього сміялися. А кому це приємно! Адже маленький Роберт був ні в чому не винен! Просто він народився з одним крилом, і тому був унікальним. Однак ніхто цього не цінував. Роберт був досить розумним і навчився все робити, використовуючи тільки одне крило. Він вмів навіть плавати і полювати!
Був звичайний день. Навколо вив холодний вітер, сонце сідало за великий масивний айсберг у морі, а маленькі чорно-білі пінгвіни гуляли промерзлою долиною.
Маленький Роберт вийшов зі свого іглу, шоб здобути собі рибу на вечерю. У розумного Роберта завжди виходило спіймати рибу раніше за інших пінгвінів. У морі він вже збирався схопити дзьобом одну з рибок, коли його крило раптом застрягло у водоростях. Роберт щосили намагався виплутатися з водоростей, але не зміг. У нього не було другого крила, щоб допомогти собі, і він не міг дотягнутися до водоростей дзьобом. Раптом до Роберта підплив маленький тюлень. Він допоміг Роберту звільнитися, і вони разом виринули з води. Однак Роберт залишився без своєї вечері.
« Д-дякую, що врятував мене», — невпевнено сказав маленький пінгвін. Сірий тюлень повернув Роберту його рибку та сказав: «Нема за що! Адже ми, тварини, повинні один одному допомагати!» – відповів тюлень. Роберт тільки посміхнувся і схопив рибку своїм дзьобом. Його здивувало, що тюлень не сміявся з нього і не засуджував його за те, що він має лише одне крило. «Якщо хочеш, можемо піти до мене додому і разом з’їсти рибу!» — набравшись сміливості, запросив тюленя Роберт. Маленький тюлень назвався йому Семеном і мило кивнув.
Роберт і Семен разом вирушили до іглу, де вони їли рибу та весело спілкувалися. Роберт був дуже вдячний тюленю за порятунок.
«Що сталося з твоїм крилом?» — обережно поцікавився тюлень Семен.
«Я таким народився. Я відрізняюся від інших, тому мене тут ніхто не любить», — сумно прошепотів пінгвін і відкусив шматочок з риби. «Ти не винен у тому, що ти інший! Всі ми різні, наприклад, у мене на животі є велика пляма, біла, як хмаринка, такої теж ні в кого немає! Ха-ха!» — пожартував тюлень, намагаючись трохи підбадьорити маленького Роберта.
З того дня Роберт і Семен щодня зустрічалися і чудово разом рибалили або гралися в снігу. Маленький Роберт і тюлень Семен стали нерозлучними друзями. Бажання Роберта здійснилося! У кожного є свої недоліки, і не можна нікого за це засуджувати.
Роберт став більш впевненим у собі, незважаючи на свій маленький недолік – саме завдяки підтримці нового друга. Він більше нікого не боявся і навіть знайшов собі друзів серед пінгвінів, які абсолютно не засуджували його. Нарешті, він більше був не самотнім, хоч і відрізнявся від інших – адже в цьому немає нічого поганого.
