Казки для читання

Далеко у високих горах, де був тільки сніг і не було людей, жила зграя вовків. Вони жили в печері. Вона захищала їх від вітру та холоду, який був навколо. Їм було нелегко в горах, але це було для них краще, ніж жити поруч з людьми. Як хороша зграя, вони все робили разом. Вони були щасливі і трималися разом. Єдине, що їх турбувало – це ведмежа сім’я, яка жила на іншому боці гори. Вовки і ведмеді не любили один одного. Ніхто не знає, чому і коли це почалося, але так воно і було.

Коли ввечері темніє і на небі замість сонця з’являються місяць і зорі, починають відбуватися дивні речі. Скоріше навіть чарівні.

Коли настає вечір і приходить ніч, зорі освітлюють небо. Одні меньші, інші більші. Одні світять меньше, інші більше. Їхні маленькі вогники бачать діти по всій країні. Вони розлітаються по всьому небу і дають нам знак, що час лягати спати.