Десь за рогом лише трішечки – шукає весняні квіточки маленький кролик.
Після щедрої зими нарешті прийшла весна. Кролик Бінг бігав у чоботях по залишках танучого снігу і радісно стрибав у калюжі. Флоп спостерігав за ним з інтересом і насолоджувався теплими сонячними променями.
«Ой, Флопе, подивися! Це гарна квіточка», – кричав Бінг і показував на траву, де росла купка маленьких білих квіточок.
«Це підсніжники,» сказав Флоп.
«Підсніжники? Вони називаються на честь снігу, тому що ростуть у ньому?» запитав з цікавістю Бінг.
«Ні, Бінгу. Вони не ростуть у снігу, але виростають коли сніг тане. Вони належать до перших весняних квіточок, які навесні з’являються з землі.»
«Ой, дивись, там ще один підсніжник. І він набагато більший,» побіг Бінг далі в сад.
«Це не підсніжник. Ось дивись Це підсніжник. Бачиш? Він має більшу квітку і виглядає більше як блідий дзвіночок.»
Бінг із зацікавленням розглядав квіточку.
«Будемо шукати інші квіточки», вирішив Бінг і вибіг із саду дорогою на луг.
«Добре, Бінгу, але сповільнися, щоб я встиг за тобою», кричав йому вслід Флоп.
Дорогою на луг Бінг побачив Сулу, яка сиділа на землі і плакала біля купки снігу.
«Привіт, Суло. Що з тобою сталося?» запитав Бінг.
Сула показала на купку снігу. Тільки тепер Бінг помітив, що з неї стирчить морква, а трохи далі на землі в траві лежить горщик.
«Це був твій сніговик?» — запитав Бінг.
Сула лише кивнула і продовжувала плакати. Бінгу було шкода Сули. Її сніговик вийшов таким гарним, і вона так любила грати з ним кожного дня. А тепер сніговика немає.
«Флопе, чи не можна було б полагодити сніговика Сули?»
«Але, Бінгу, тут більше немає снігу, з якого можна було б його полагодити.» Сніг у теплі перетворюється на воду. Навесні тане, а взимку знову випадає,» — пояснював Флоп.
«Мені дуже шкода, Суло. Це неможливо виправити.»
Раптом Бінг придумав, як розвеселити Сулу.
«Знаєш, весна хоч і руйнує сніговиків, але натомість витягує з землі найкрасивіші квіточки, які я коли-небудь бачив. Вони білі, як сніг!» — захоплено розповідав Бінг.
Сула вже не плакала і з цікавістю слухала Бінга.
«Ходімо, я покажу тобі, де вони ростуть.»
Бінг і Сула дійшли до луки. Бінг одразу показав їй підсніжники. Сула дуже любила квіточки, і ці їй дуже сподобалися.
«Вони прекрасні, Бінгу. Нагадують мені сніг, який я також люблю. Мені зовсім не шкода, що мій сніговик розтанув. Замість нього у мене виростуть такі ж прекрасні квіточки.»
Через кілька днів від снігу не залишилося й сліду. Бінг саме гойдався на гойдалці, коли до нього підбігла Сула.
«Бінгу! Ти повинен це побачити! Замість сніговика у мене виросло ціле поле різнокольорових квіточок!»
Бінг одразу припинив гойдатися і побіг за Сулою. І справді. На місці, де ще кілька днів тому стояв сніговик, тепер рясніли різнокольорові квіти. Були прекрасні, жовті, фіолетові, білі та червоні.
«Ой, підсніжники теж кольорові, Флопе?» здивувався Бінг.
«Це крокуси,» сказав Флоп і усміхнувся.
«Весна прекрасна,» зітхнула Сула і з любов’ю в очах дивилася на кольорові квіти.
Бінг повернувся на майданчик, де на нього чекав Пандо.
«Ти якось запізнився, Бінгу.»
«Я затримався, Пандо, вибач.»
«Все гаразд,» сказав Пандо. «Розкажи мені, що тебе так затримало?»
«Одного разу після обіду я грався в калюжах. І знайшов весняні квіточки, підсніжники та підсніжник. Але потім я зустрів Сулу. Вона була дуже сумна, тому що її сніговик розтанув. І я показав їй квіточки, щоб вона знову могла радіти. А сьогодні вона прийшла показати мені, що замість сніговика у неї виросли також квіточки, різнокольорові крокуси.»
«Весна прекрасна. Я дуже люблю всі ці яскраві кольори,» сказав Пандо, і обидва друзі пішли гойдатися на гойдалках.
