В одному лісі жила лисиця. На краю лісу був ставок, і там жив лелека. Одного дня ці двоє подружилися. І як свого нового друга, лисиця запросила лелеку на вечерю.
«Не була б я собою, якби не підготувала для нього якусь хитрість», розсудливо оцінила себе лисиця. І вже ламала голову, що зробити лелеці під час вечері. І нарешті це сталося – ідея, яка могла народитися тільки в рудій лисичій голові! Лисиця вже зараз сміялася під вуса від цієї думки.
Ввечері, коли прилетів лелека, лисиця подала рідку кашу в мілких тарілках. Сама вона відразу почала вилизувати кашу з тарілки. Але лелека зі своїм довгим дзьобом не міг з мілкої тарілки не міг нічого з’їсти. Лисиця, звісно, це знала і спеціально так підлаштувала. Сама далі чавкала і каже лелеці: «Їж, чому не їси? Тобі не смакує каша, яку я приготувала?» Лелека ще намагався, але на жаль, йому не вдалося нічого з’їсти.
«Ну це шкода, що ти сьогодні не поїв. Кашка була дуже смачна. Можливо, наступного разу ти будеш більше голодний», сказала йому з удаваною ласкавістю лисиця.
«Ну так, наступного разу це точно буде краще. Запрошую тебе завтра на вечерю у відповідь», відповів лелека. Лисицю це досить здивувало і розсердило, що лелека не розсердився, коли вона зробила таку чудову витівку, але вона погодилася на запрошення. Хто б відмовився від безкоштовної вечері… Після цього голодний лелека пішов додому.
Наступного вечора лисиця прибула до лелечого житла, щоб у нового друга досхочу наїстися. Вже біля дверей вона відчула цей аромат… Лелека, безсумнівно, приготував чудовий делікатес. І так воно і було. Він приготував чудовий рибний суп. Лисиця сіла і жадібно облизувалася. Лелека поставив перед нею високий і дуже вузький глечик – як створений для довгого і стрункого лелечого дзьоба.
«Тільки їж, лисице, сьогодні рибний суп у мене особливо вдався», – підбадьорював її лелека. А лисиця намагалася, і так і сяк! Але з глечика поїсти не змогла. Розлютилася, аж у неї всі шерстинки настовбурчилися.
«Чому ти злишся, дорога подруго? Я лише відплатив тобі тим самим способом, як ти мене пригощала. Як ти мені подала, так і я тобі. Що тобі в цьому не подобалося?»
Цим загнав лисицю в кут, бо вона не мала що сказати. Вона думала, що дуже вправна в розробленні капостей і може з усіх обдурених насміхатися, але цього разу хтось обдурив її. Раптом їй здалося, що жартувати з другом – це не така вже чудова ідея. Що ж, сьогодні вона ляже спати голодною.
Ще багато разів потім лелека і лисиця запрошували один одного на вечерю, але завжди це вже відбувалося дружньо, і вони частували один одного, як належить.
