За густим лісом і квітучими луками стояв замок, і мешкала в тому замку прекрасна принцеса на ім’я Ганна. Принцеса з каштановим волоссям була дуже допитливою. Все її цікавило, але нічого їй не вдавалося. Вона теж хотіла бути чимось корисною, як справжня принцеса, або вправною, як її брат. Але наша принцеса не вміла ні співати, ні навіть танцювати. Тому вона вирішила знайти своє покликання – те, що в неї буде виходити найкраще.
Принцеса вдягла свою гарну рожеву сукню і пішла на королівську кухню. «Кожна жінка, мабуть, може пекти, це не так важко», – думала вона. Спочатку королівський пекар дав їй легке завдання — замісити тісто на пиріг для всієї королівської родини. Вона місила й місила тісто, коли біля неї почала дзижчати бджола, і Ганна настільки злякалася, що випадково вилила все тісто прямо на себе та підлогу. Гарний вийшов пиріг! Юна принцеса вся була в тісті та борошні. Пекар розсердився і відразу ж вигнав принцесу з кухні. «Краще я залишу випічку професіоналам», – сказала вона собі.
Проте принцеса не здавалася, змила з себе борошно і пішла шукати далі. Цього разу вона зайшла до спортзалу, де фехтував її брат. Він був дуже вправним і справді добре володів мечем, яким знищив не одного дракона. «Братику! Ти маєш навчити мене фехтувати!» — рішуче сказала принцеса братові. Принц засміявся, але вирішив допомогти своїй сестричці. Принцеса вдягла обладунки, а брат показав їй, як треба тримати меч. Так чи інакше, принцеса змогла замахнутися мечем кілька разів, але раптом меч вискочив в неї з рук і влучив у зображення короля, що висіло в залі. Меч устромився туди, наче зубочистка!
«Ой, я не хотіла, напевно, це не для мене», — засміялася принцеса і швидко скинула обладунки. Мечі та бійки…, ні, це зовсім не для нашої прекрасної принцеси. Принцеса в розпачі блукала замом і не знала, що робити далі. Пекар може пекти, принц може фехтувати, а її батько, король, може правити. А вона? Ходячи по замку, вона випадково почула чарівне щебетання птахів. Вона вирішила їх знайти. Вийшовши на двір замку, птахів вона все одно не побачила. Вона пройшла через браму і дісталася невеликого села, яке знаходилося прямо під її замком. Ганна знала про село, іноді вона вже ходила туди з прислугою, щоб купити тканини для шиття суконь.
Ідучи вулицями, вона помітила бідність, яка панувала в селі. В одних людей справи йшли добре, вони весело чимось торгували на прилавках, але інші просто блукали вулицями, жебракуючи. Їй було шкода їх, але наша принцеса продовжувала шукати птахів.
Раптом Ганна зупинилася. Вона помітила пташок, що сиділи на стрісі і весело цвірінькали. Вона посміхнулася, але побачила, що під стріхою на землі сидить хлопчик-жебрак і просить їжі. «Привіт, як тебе звати?» – звернулася вона до нього. Хлопчик спочатку вагався і боявся, але потім набрався сміливості і назвався їй Іванком. Він розповів Ганні, що дуже голодний, але жебракує головним чином тому, що хоче отримати хоча б шматок хліба і глечик води для своєї маленької сестри. Принцеса вирішила йому допомогти.
Чим же наша принцеса Гана допомогла маленькому бідному хлопчику? Чи знайшла
вона нарешті своє справжнє покликання? Любі діти, про це ви дізнаєтеся в наступній казці.
