У вересні багато дітей починають ходити до дитячого садка. Для багатьох з них це щось нове. Там нові друзі, нові дорослі виховательки, нові ігри, нові страви і нові правила. До одного такого дитячого садка почав ходити і Тарас. Непосидючий хлопчик, який постійно щось вигадував і не дуже хотів слухати.
Як тільки він прийшов першого дня до садка, вихователька побачила в його хитрих очах, що це буде бешкетник. Він був добрим хлопчиком, але не міг стояти на одному місці і накази виховательки ніби не чув.
Перший тиждень у дитячому садку вчителька пояснювала дітям правила. Одне з них називалося черепашкове. Вчителька витягла великий папір. На ньому була намальована черепаха і навколо неї діти. Вона показала на малюнок і пояснювала: «Діти, це правило називається черепашкове. Дуже важливо, щоб ніхто з вас у дитячому садку не травмувався. Черепахи ходять повільно, і тому ми в дитячому садку не будемо бігати і стрибати, щоб нікого не збити або самим не впасти. Звичайно, якщо ми всі разом будемо грати в якусь гру, де потрібно стрибати і бігати, ми порушимо правило. Але коли ми підемо за напоями, до туалету або прибирати іграшки, ми дотримаємося правила черепашки. Ми будемо ходити повільно, щоб нікому не нашкодити.
Ледве вона закінчила говорити, Тарас підскочив і побіг до туалету. Незабаром він почув здалеку, як усі кричать йому: «Тарас, правило черепашки!» І так це повторювалося кілька разів на день. Майже кожного разу, коли він кудись біг або йшов щось забрати. Він ніколи не міг йти повільно. Тарас був такий швидкий і непосидючий, що завжди стартував як стріла і постійно десь бігав. Іноді щось збивав, іноді з кимось зіштовхувався. Вчителька була від нього у відчаї. Лише через кілька місяців Тарас трохи сповільнився. Він постійно повторював у голові правило черепашки.
Одного разу сталося щось, що здивувало всіх дітей у дитячому садку. Діти вже гарно лежали після обіду у своїх ліжечках. Вони ще не спали, але вже відпочивали. Вчителька сиділа за столом і читала дітям казку, коли раптом задзвонив телефон. Вчителька злякалася і, щоб встигнути підняти слухавку, швидко підскочила і побігла через увесь клас. Але біля стільців вже було витерто і мокро. І так як вчителька поспішала через мокру підлогу, її нога підсковзнулася, і вона впала на землю.
Усі діти зібралися навколо неї. Серед них, звичайно, стояв і Тарас. Усміхнувся до вчительки і каже: «Вчителько, правило черепашки. Ви на нього зовсім забули.“ У ту мить вчителька засоромилася. Вона сіла і з усмішкою визнала: „Ти правий, Тарас. Я зовсім забула про правило черепашки. І ось так це закінчується. Саме так, діти, цього робити не можна.“ Усі діти почали сміятися і були раді, що з їхньою вчителькою нічого не сталося. Відтоді всі пам’ятають про всі правила. І дотримуються їх як діти, так і пані вчителька.
