Колись давно був один ліс, який був людьми вже давно забутий. Глибоко в цьому темному сосновому лісі знаходилося красиве прозоре озеро. Завжди коли на небі з’являвся сніжно-білий місяць і сови починали співати на добраніч, біля озера починали танцювати маленькі чарівні ельфи.
І саме тому це озеро називали місячним озером. Саме блискучий місяць на небі давав ельфам чарівну силу захищати співом ліс. Ельфи раділи, танцювали і святкували свою прекрасну і могутню королеву, ельфу Луні.
Однієї чарівної ночі місяць був високо на небі. Був прекрасний повний місяць. Маленькі чарівні ельфи весело танцювали біля озера і вітали ніч. Місяць давав ельфам чарівну силу, і саме своїм співом і танцем вони дбали про те, щоб у лісі був спокій, а кожна тваринка чи чарівна істота були щасливі і захищені від зла. Вуха мали загострені, на головах мали маленькі корони з квітів і на собі мали костюм з листя.
Як весело вони співали і танцювали біля озера, королева Луні раптом закричала. Місяць закрив велика темна пляма. Або планета? Ніхто не знає.
«Місяць зник, місяць зник!» закричала королева Луні. Коли ельфи не мають світла місяця, вони не можуть танцювати і співати, а отже, не можуть захищати ліс. Ельфи почали бігати біля озера і кричати про допомогу. Ой, як же вони злякалися! Без світла місяця вони не можуть захищати ліс і підтримувати гармонію. А що, як прийде великий вовк і всіх їх з’їсть?
Королева Луні була дуже могутньою і не здавалася. Вона не могла допустити, щоб у лісі та в її королівстві настав хаос. Вона не здавалася, і саме тому була королевою. Але ельфи плакали і кричали. Луні знала, що без місяця ельфи не можуть співати і танцювати, але вона була рішуче налаштована не здаватися.
Вона вилізла на найвище дерево, її блондинисте волосся і сукня з троянд майоріли в легкому вітерці, вона подивилася на небо і голосно заспівала: «Місяцю, місяцю, захищай нас далі, чарівну силу нам давай, не зупиняйся, не залишай нас так, не залишай нас назавжди спати…» співала і співала. Їй це вдалося. Вона змогла заспівати навіть без місяця! Вона була рішуче налаштована. Маленькі ельфи знизу спостерігали за нею і плакали. Вони чекали, що буде далі. Вовки почали голосно вити, птахи сердито щебетали і літали, поступово настав хаос.
Раптом місяць на небі вийшов з-за темряви і вигукнув: «Я буду вас захищати, я буду вас обороняти, чарівну силу вам дам, не дам вам спати!» Він її почув! Королева Луні злізла з дерева, і коли місяць зійшов, всі ельфи почали співати, але не лісу чи королеві, вони почали співати місяцю і дякувати йому.
Королева була рада, що місяць її вислухав, і знала, що ніхто ніколи не повинен здаватися. Ти можеш зробити навіть те, що здається неможливим. Луні знала, що важливо вірити і не здаватися. Коли віриш, мрії здійснюються.
