В одному селі жив хлопчик. Він був пастухом і щодня водив на луг стадо овець. Там він їх охороняв, на випадок, якщо з’явиться вовк. Але вовк ніколи не з’являвся, і хлопчик почав страшенно нудьгувати на пасовищі. Ганятися за метеликами йому вже набридло, і він придумав дуже дурну ідею, як розвіяти нудьгу і розважитися.
«Допомога! Допомога!» кричав він на весь ліс. «Вовк! Тут вовк!»
Він кричав так голосно, що його почули люди в селі. Вони одразу прибігли, щоб прогнати вовка і захистити овець. Але коли вони прибігли на луг, побачили овець, які спокійно пасуться, і молодого пастуха, який сміється, аж розсипається.
«Хе, хе, хе, це така забава! Ви б себе бачили, як ви виглядали!» реготав хлопець на все горло.
Звісно, людям з села це зовсім не сподобалося. Вони дуже розсердилися і найкраще б йому навіть дали на горіхи. З лайками вони повернулися назад до села.
Хлопцям ця гра так сподобалася, що на наступний день він вирішив спробувати знову.
«Допоможіть! Допоможіть хтось! Прийшов вовк!» кричав він знову,так голосно як тільки міг.
Люди з села знову збіглися, щоб вигнати вовка. Але знову прибігли даремно. Хлопець знову лише пожартував з них.
«Це ж дурні жарти,» говорили сердито і залишили хлопця корчитися від сміху в траві.
Але на третій день це сталося. Коли хлопець вигнав своє стадо на луку, від лісу прибіг вовк з усією зграєю.
«Допоможіть! Допоможіть! Вовки тут!» — кричав він знову і знову, так наполегливо, що навіть камінь би над ним зжалівся.
Але люди в селі наче оглухли. Ні, не оглухли. Вони чули крики хлопця, але думали: «Ну так, він знову з нас жартує. Цього разу ми не попадемося.»
Ніхто не прийшов на допомогу, і вовки забрали у хлопця всіх овець. З того часу хлопець більше не робив дурних жартів. Він зрозумів, що коли хтось бреше, йому потім ніхто не вірить, навіть коли він випадково каже правду.
