В одному лісі жила лисиця. Вона мала там свою нору і не мала проблем з їжею. Єдине, що псувало їй життя, були мисливці. Час від часу в лісі відбувалося полювання, і всі тварини шукали притулок.
Лисиця того дня була далеко від своєї нори. До притулку було далеко, а звуки мисливських труб і гавкіт собак наближалися. Тут вона згадала, що неподалік живе лісоруб. Вона побігла туди.
«Лісорубе, чи можу я сховатися у тебе в домі?» — запитала вона.
Лісоруб проти цього нічого не мав і пустив лисицю всередину. Там лисиця перечекала, поки закінчилося полювання. Подякувала за притулок і повернулася назад до своєї нори. Її нора була розрита мисливськими собаками, які відчули її запах. Добре, що вона не була вдома.
Будинок лісоруба здавався їй набагато безпечнішим, ніж її нора, тому під час наступних полювань вона ховалася там. Але одного разу вона прибігла в останню мить. Мисливці її помітили і погналися за нею. Лисиця швидко проскочила до лісоруба в будинок і сховалася під кошик, звідки все спостерігала.
Мисливці, однак, бачили, куди попрямувала лисиця, тому також зупинилися біля будинку лісоруба. Лісоруб стояв на колінах перед будинком і готував нові саджанці дерев.
«Гей, лісорубе,» гаркнув мисливець. «Ми бачили, як сюди бігла лисиця. Де вона?»
Лісоруб підвівся і задумався. Мисливці виглядали страшно, і він боявся їм збрехати. Але видати лисицю, яка йому довіряла, він також не хотів. Тому він вказав на кошик за дверима, де ховалася лисиця, і сказав: «Тут лисиці, яку ви шукаєте, немає.»
Мисливці не були дуже розумні і задовольнилися тим, що сказав лісоруб. Вони поїхали геть. Але лисиця все це бачила і чула. Як тільки вона відчула, що зовні безпечно, втекла з дому лісоруба, навіть не озирнувшись. Лісоруб дивився, як вона зникає в лісі, і дуже розлютився, що лисиця навіть не подякувала йому за притулок.
Чи мала вона за що йому дякувати? На це спробуйте відповісти самі.
