Жили-були дід з бабою. Мали хатинку а біля хатинки город. На тому городі вирощували всяке і з кожного доброго врожаю мали величезну радість. Цього року вже мали більшість зібрано, залишалася ще грядка з буряком.
Дід пішов увечері збирати і клав буряки на візок один за одним. Аж дійшов до останнього і витріщив очі. Той був такий великий! Хотів його витягнути, тряс його з усіх сил, але буряк навіть не ворухнувся. Покликав на допомогу бабу. Вона схопила дідуся за пояс і тягнула разом з ним. Але навіть удвох їхнє тягнення не мало жодного сенсу, буряк тримався в землі як прикований.
Тоді вони покликали на допомогу внучку Євочку, яка була у них в гостях. Дід схопив буряк, баба діда, внучка бабу і тягнули, але не витягнули. Тоді вони покликали на допомогу ще й песика. Дід схопив буряк, баба діда, внучка бабу, а песик внучку. Тягнули, але не витягнули. Тож вони покликали на допомогу ще й кішку. Дід схопив буряк, баба діда, внучка бабу, песик внучку, кішка песика. Тягнули, тягнули, але не витягнули.
«На цей буряк у нас немає достатньо сил і вже немає нікого, хто б нам допоміг,» погодилися всі сумно.
«Ще я тут,» озвався з під землі писклявий голосок. Довго дивилися, доки не помітили маленьку мишку.
«Ну, мишко, ти нам, мабуть, не дуже допоможеш,» погодилися всі.
«Чому б і ні? Тож давайте спробуємо ще раз,» закликала тих недовірливців мишка. Хоч була менша за всіх, але була більш рішучою. І так знову всі взялися до роботи. Дід схопив буряк, баба діда, внучка бабу, пес внучку, кішка пса. Мишка швидко плюнула на лапки, підскочила до кішки і потягнула разом з іншими, вигукуючи «гей хоп». І воно справді вийшло! Буряк виліз з землі, і всі хто тягнули впали на одну купу. Було стільки радості, що їм нарешті вдалося. Ще трохи задихані вони сміялися, валяючись навколо ями від буряка. Діра була така велика, що в ній могли б зробити навіть басейн.
З велетенського буряка бабуся приготувала борщ, консерви та пироги. Смачні бурякові ласощі заслужила і мишка, без якої буряк не витягли б із землі. Вона була найменшою з усіх, але їй точно не бракувало запалу. І це часто є вирішальним.
