У тридесятому королівстві біля одного озера самотньо стояла маленька деревʼяна хата. Вона була доволі старенькою: дах її був вже благим, великі вікна скрипіли. І жили в тій хатині бабуся, дідусь і їх онук.
Онук був кмітливим хлопчиком, і звали його Крістіан. У нього було каштанове кучеряве волосся і на голові він носив чорну повʼязку. У нього завжди було багато ідей і він часто фантазував, бо мав багату уяву. Одного дня він грався в кухаря, наступного – полювальника, а потім – в героя, який рятував цілий світ.
Через те, що їх хатина стояла біля озера, найчастіше він грався біля води. Йому подобалося будувати плот та плавати озером – тоді йому здавалося, що він – найсміливіший у світі пірат. Та незважаючи на те, що він любив воду, він не знав про секрет, який був захований в глибинах того озера.
Одного прекрасного теплого вечора він сказав бабусі та дідусю, що він іде гратися до озера. Він сів на березі і спостерігав за рибою, а тоді підібрав палку, і удаваючи, що то шабля, почав стрибати з каменюки на каменюку. Він кричав: «Боріться, злі розбійники!» В якийсь момент його нога підвернулася на камені і він упав у воду. Він встиг лише пискнути, і пішов під воду. Коли його бабуся і дідусь вибігли на вулицю, то ніде не могли знайти Крістіана, лише чорна повʼязка лежала на землі між камінням.
Вони довго шукали і гукали хлопчика, і нарешті почули: «Бабцю, діду, я тут!» – це був він. Їх сміливий онук схопився за найбільшу гілку і тепер бовтався на воді. Які вони раді були його побачити! Але тепер вони задумалися, як їм звідти його витягнути, і придумали. Вони набрали побільше повітря і почали в один голос кричати: «Драконе, Драконе, прийди, і нам хутчіш допоможи! Якщо не ти, не омине Крістіан біди!»
Хлопчик здивувався тому, що робили його бабуся і дідусь. Та раптово піднявся сильний вітер, прямо посеред озера почав закручуватися здоровенний вир, і щось звідти почало підніматися. Крістіан міцно тримався за гілляку та очам своїм не міг повірити: з глибин озера підняв голову величезний дракон. Крістіан не злякався, коли дракон витягнув довгу шию і дозволив хлопчикові залізти. Тоді він переніс Крістіана на берег, і зник у глибині озера.
З того часу хлопчик більше не грає сам біля води. Кожного ранку він прибігає до озера і гукає: «Драконе, Драконе, прийди, і мені хутчіш допоможи!», і коли дракон зʼявляється, починаються справжні пригоди Крістіана.
