Любі діти, ви, напевно, пам’ятаєте хлопчика Дениса та його улюблену іграшку – червону машинку на ім’я Ред. Їдучи з батьками у відпустку на море, хлопчик загубив свою машинку. А сьогодні ви дізнаєтеся, чи повернулася червона машинка до свого найкращого друга Дениса.
Читати далі →
Жив-був маленький білявий хлопчик на ім’я Денис, який любив гратися з машинками. Серед машинок, що він мав у своїй кімнаті, його улюбленою була червона машинка на ім’я Ред. Однак це була не звичайна, а чарівна машинка, яка спостерігала за Денисом з моменту його народження. Щоразу, коли хлопчик повертався зі школи сумним, вона приїжджала, щоб його розвеселити та пограти з ним.
Читати далі →
Колись давно в кінці нашого міста стояла велика будівля. У ньому було багато вікон і близько трьох поверхів. Вона була сірого кольору і на перший погляд виглядала сумно. Це була дитяча лікарня, куди потрапляли хворі діти.
Читати далі →
У місті ви не побачите багато тварин. Швидше за все, ви побачите автомобілі, мотоцикли, скутери, багато людей і дітей, що граються. Але іноді в місті трапляються дикі тварини. Наприклад, іноді можна побачити пташині гнізда на деревах. Вони знаходять високе дерево з розгалуженим гіллям. Вони дбайливо вкладають гілку за гілкою, листок за листком, поки не отримають зручне і міцне гніздо. Одне з таких дерев, де жили птахи, стояло прямо перед будинком Едіт.
Читати далі →У відокремленому місці за густим лісом стояв фермерський будинок. Навколо нього були великі поля. На них вирощували картоплю та кукурудзу. На цій фермі жило кілька тварин. У хліві були вівці, біля сараю чатував великий пес, у стайні – коні, а по подвір’ю бігали кури та качки. Про все це дбав старий і мудрий фермер. Він був уже дідусем, але все ще мав багато роботи. На кожне свято до нього приїжджав онук Павлик. Він допомагав дідусеві доглядати за тваринами та всім господарством. На фермі у нього було багато пригод. Але одна з них була найбільш захоплюючою з усіх.
Читати далі →У кінці містечка стояв високий багатоквартирний будинок. Він мав кілька поверхів. Але на останньому, восьмому, поверсі було щось особливе. Вікна на цьому поверсі були прикрашені красивими кольоровими фіранками. Вони виблискували на всі боки від кожного проблиску сонячного світла. Іноді здавалося, що в цих вікнах з’являються блискавки і дивні кольори, що світяться. Хто там жив? Там жила дівчинка на ім’я Поліна. Але вона була не просто дівчинка. Вона була гарною і доброю відьмою.
Читати далі →Діанка була милою дівчинкою. Вона завжди посміхалася, як сонечко. Вона була висока на зріст, її довге світле волосся завжди було зібране в хвіст, а коли вона посміхалася, її очі світилися. Вона любила грати на гітарі. І у неї це дуже добре виходило. Вона складала власні пісні, а потім грала їх і співала. У неї було ще одне хобі. Вона любила потяги. Її найбільшим бажанням було мати можливість їхати далеко потягом і грати свої пісні на гітарі для людей. Робити когось щасливим разом з ними і водночас бачити нові місця. Але це було лише її бажання.
Читати далі →Далеко за містом, там, де не було ні будинків, ні будівель, була криниця. Вона була дуже глибока. Вода в ній була надзвичайно чистою. На краю криниці висіло відро. Його можна було опустити вниз, і кожен, хто хотів, міг набрати води і напитися. Але це була не звичайна вода. І криниця не була звичайною. Це була криниця бажань і відповідей.
Читати далі →