Одного дня пані Зайчиха попросила Машу та ведмедя, чи не могли б вони приглянути за двома маленькими бешкетниками – маленькими зайчиками, які спокійно спали в колясці. Маша та ведмідь погодилися. Це буде легко, адже вони сплять. А до того часу, як вони прокинуться, їхня мама повернеться з покупок.
Читати далі →
Того дня в Маші було свято. Вона отримала від мами чудову каблучку з кольоровим камінцем. Вона дуже їй сподобалася, і вона одразу пішла показати її ведмедеві.
“Привіт ведмедю, подивись,” показувала Маша свою нову прикрасу, яка на сонці гарно блищала.
Читати далі →
Була тепла осінь, сонечко світило, і Маша з ведмедем пішли грати в ліс.
Влаштуємо”змагання,” запропонувала Маша. “Хто першим добіжить до того великого пенька, той виграв.”
Читати далі →
Була колись одна дівчинка, яку звали Маша. Вона жила на околиці лісу в єдиному будинку далеко, далеко. Тому їй було сумно, що там не має друзів. Проте вона все одно вміла радіти,тому що мала біля себе, навіть звірятам на подвір’ї.
Читати далі →За кількома лісами та кількома полями був ставок. На ньому плавало кілька лілій, а навколо нього ріс очерет. З очерету регулярно лунали звуки. “Кваки, квак, кваки, квак.” Таке квакання означало, що біля ставка спілкуються два жабеняти. Їх звали Гоп та Скок. Вони були два жаб’ячі братики. Жили біля ставка вже дуже довго.
Читати далі →У найглибшому лісі, повному моху, дерев і папороті, жив маленький домовичок. Він був маленький як грибочок, носив зелену гостроверху шапочку, а обличчя в нього було завжди червоне. Він був дуже добрий і завжди усміхався. Усі звірятка його любили. А тому що він завжди був веселий і радів усьому, усі його називали Радованко.
Читати далі →У всьому місті вже всі давно лягли спати. Була глибока ніч. У вікнах не світилося жодне світло. На небі лише блищали зірки і гойдався місяць. Але все ж таки хтось був хто не спав! На верхньому поверсі одного будинку в дитячій кімнаті. Де ж діти, ті вже давно спали. Той хтось стояв біля вікна кімнати і був на варті. Плюшевий ведмедик.
Читати далі →За глибоким лісом розкинулася прекрасна лука. Там повно кольорових та пахучих квітів. Також там багато дерев та дрібних кущів. Довкола дерев та кущів літають маленькі пташки. Живуть вони у їхніх кронах. Сьогодні великий день.
Читати далі →За гострою горою та зимовими лісами стояло маленьке, але прекрасне королівство. У ньому жила чарівна принцеса зі своїми батьками. Принцеса була дуже красива. Її довге світле волосся сяяло, як сонечко. Очі мала блакитні, як кришталеве джерело, а її посмішка була найгарнішою у всьому світі. Вона також була дуже добра та мала добре серце. Король та королева мали з неї велику радість та любили її понад усе.
Читати далі →У одній гарній садибі стояла клітка. Вона була повна тріски та сіна. У тій клітці жило морське свинча. Звали його Мішпулін. Це був самець. Мав коричневу пухнасту шерсть, очі коричневі, як шоколадка, і був дуже лінивим.
Читати далі →Далеко за селом біля лісів та великих полів стояла прекрасна ферма. Там жила дівчинка Мія зі своєю мамою. На фермі жило багато тварин. Овець, кіз, корів і також один кінь. Це був коник, найкращий друг Мії. Мія з мамою доглядали за всіма тваринами і дуже їх любили, але з конем було інакше.
Читати далі →На самому краю села, біля лісу, жили дідусь і бабуся у маленькій хатині. Вони працювали разом кожен день, і іноді бабуся приготувала смаколики для дідуся. Одного ранку дідусь прокинувся з бажанням, що хоче смакувати колобка. Він попросив бабусю, чи не могла б вона його приготувати.
Читати далі →Milé děti, jistě si pamatujete na pejska Rozyavu, který žil na ulici. Nikdy nikoho neměl. Jeho domovem byla jednoduchá krabice od bot. Když se jednoho jarního dne procházel v parku, zaslechl volání o pomoc. Malá kočička uvízla na vysokém stromě a bála se slézt dolů. A právě pejsek Rozyava přišel rusovlasé kočičce pomoci. Dnes se dozvíte, jak se tento příběh vyvíjel.
Читати далі →Був колись чудовий сонячний весняний день. У парку малеча весело бігала на дитячому майданчику, білочки стрибали з гілки на гілку, а собаки радісно гралися з м’ячиками в траві. Тільки маленький беспритульний песик Розява сумно сам гуляв парком і здалеку спостерігав за щасливими собаками, у яких був дім. Він дуже хотів бути одним із них.
Читати далі →У мальовничій хатині біля лісу жила коза зі своїми козенятами. Козенята були дуже розбещені і часто не хотіли слухати свою маму. Одного дня мама-коза повинна була йти на пасовище і, перед виходом, сказала козенятам: “Залиште ворота зачиненими, доки не почуєте мій голос. Я принесу вам повне вим’ячко молока.”
Читати далі →