Короткі казки

У тридесятому королівстві біля одного озера самотньо стояла маленька деревʼяна хата. Вона була доволі старенькою: дах її був вже благим, великі вікна скрипіли. І жили в тій хатині бабуся, дідусь і їх онук. 

Посеред старезного лісу стояв величезний дуб, і стояв він там з давніх давен, і через те був найширшим деревом у лісі. В нього була прекрасна крона, а про його листя знали в усьому світі. Стовбур його був таким широким, що навіть десятеро дорослих не могли б його охопити.

Хлопчик Тоша жив біля лісу. В нього було кучеряве каштанове волосся, яке торчало у всі боки. Руки його завжди були брудні, одяг порваний, а посмішка дуже рідко осяювала його обличчя. Інакше кажучи, він був маленьким похмурим буркотуном: майже нічого не могло його порадувати, і він ламав і псував все що тільки міг. 

Глибоко під землею жили кілька маленьких чортиків. Вони жили в темній печері. Посередині у них було велике вогнище. Навколо нього вони спали, укрившись хутром. Їм подобалося тепло. Їх було декілька. Але один чорт вирізнявся. Він був не такий, як усі.

Коли приходить осінь, надворі починає падати листя. Але не тільки листя. Часто падають і краплі дощу. За вікнами мрячить дощ. Стає холодно. Темні хмари збираються в небі, а потім падають водоспадами на землю краплі дощу поливаючи нашу землю.

Коли на календарі з’явився грудень, настала зима. Стрілка термометра опускалася все нижче, а на вікні утворилася паморозь. Всі діти з нетерпінням чекали на перший сніг. Їм не терпілося пограти в сніжки, зліпити сніговика та спуститися з гірки на санчатах. Навіть Томмі ставало нетерпляче. Він був маленьким хлопчиком, у якого вже почалися зимові канікули.

Жило-було маленьке село. У ньому було кілька будинків. Вони стояли близько один до одного, тому в селі всі знали один одного. Всі вони були добрими сусідами і друзями, але двоє дітей були найкращими друзями.

За горами і чорними лісами є маленьке королівство. У ньому живе мудрий король, який має двох милих і непосидючих дітей. Дівчинку зовуть Розарка. У неї красиві карі очі та довге чорне волосся. Її щоки червоні, а спідниця вічно в бруді. Хлопчика звуть Гонзік.

Колись у нашому маленькому містечку був особливий будинок. Він відрізнявся від інших. Він був ванільного кольору і мав велику вишню замість даху. Весь будинок був схожий на один великий кекс. Щодня з його вікон виходив чудовий запах, який повільно поширювався по всьому місту. Це був запах різних ласощів і смаколиків. У цьому будинку готували куховарки хресної матері.

Високо в горах стояв гарний дерев’яний котедж. Його майже не було видно, бо він ховався за найбільшими деревами. Там жила бабуся Радушка. Але вона не часто бувала там сама. Майже весь час до неї приїжджала онука Марія

Посеред найглибшої ночі, коли навколо найтемніша темрява, світом мандрує потяг. Він великий, але такий тихий, що його майже не чути. Його ліхтарі тьмяні, як маленькі зірочки.

Далеко звідси є маленьке гарне село. В ньому стоять декілька невеликих будиночків з кольоровими дахами, ростуть дерева і море квітів.

У гарній деревʼяній хаті біля лісу жила родина: батьки та хлопчик на імʼя Тадеуш. Він був тим ще бешкетником: ні хвилини не міг всидіти на одному місці і залишатися уважним. Він завжди бовтав ногами, оглядався довкола і шукав, в яку халепу він міг би влізти, і здавалося що шило заважало йому сидіти спокійно. Коротше кажучи, Тадеуш був тою ще єгозою. 

Ліс є домівкою для багатьох тваринок, дерев та грибочків. В ньому ростуть різні фрукти, як-от полуниця чи чорниця. Але я знаю про один ліс, в якому жили не тільки тварини. Усі того лісу боялися, і туди не ходили: він був темним і дрімучим, і пліткували, що той ліс був ще й проклятим.

Була прекрасна зелена долина. Там росли квіти різних кольорів. Всі вони мали чудовий запах. Кожна з них пахла по-своєму. Варто було лише заплющити очі і легенько вдихнути біля однієї з них, як голова йшла обертом. Але мало хто знав, що кожна з цих квітів має магічну силу. Коли той, хто лежав, вдихав її запах, на його обличчі та тілі з’являлися зелені плями. Він просто ставав майже весь зелений. І потрібно було багато часу, щоб повернути йому колір.