Настала посуха. Період, коли хмари давно ніхто не бачив. І сонечко палило набагато більше. Тварини в лісі ховалися в тіні сосен і ходили охолоджуватися до найближчого струмка. Тепло, але це не було єдиним, що їх турбувало. Те, що довго не було дощу, означало, що іноді може виникнути пожежа. І це сталося в сосновому лісі.
Був сонячний післяобідній час, сонечко високо на небі. Тваринки в лісі відпочивали на моху або мочили лапки в струмку, коли раптом борсук щось відчув. «Наче хтось щось палить», — сказав він вголос і продовжував вдихати неприємний запах. Через деякий час білки також побачили вдалині маленький димок.
«Швидко, швидко, ми повинні це загасити!» кричали всі тваринки, які сиділи біля струмка. Якнайшвидше всі створили ланцюг, ставши поруч один з одним від струмка до місця пожежі. Вони передавали воду один одному в усьому, що мали під рукою, і намагалися загасити вогонь. Через кілька хвилин це вдалося. Загорілася лише невелика купа листя, тому це вдалося швидко. Тваринки втомлено сіли вздовж струмка і зітхнули з полегшенням.
Але борсук почав думати вголос: «Ми повинні краще підготуватися до цього. Наступного разу може комусь згоріти будиночок або ще щось трапитися. Ми повинні зробити пересувну пожежну машину. Як вам така ідея? Перш ніж станеться щось жахливе.“ „Це чудова ідея, борсук, але де ми візьмемо гроші на неї?“ запитали допитливі білки. „Зробимо збір. Це для доброї справи. Звичайно, всі радо допоможуть,“ вирішив борсук.
І так і сталося. Борсук з білками одразу підскочили і почали ходити по всьому лісу, збираючи речі та гроші на виготовлення пересувної пожежної машини. Усі тваринки дуже радо допомогли, крім найбогатішого в лісі. Ведмедя. Він лише задер носа і гордо сказав: «Нічого вам не дам, сам маю мало. Якщо мій дім буде горіти, я сам його загашу. Мені не потрібна ваша пересувна машина. Це дурість і марно витрачені гроші.»
Попри те, що ведмідь вигнав тваринок та нічого їм не дав, вони зібрали достатньо грошей на виготовлення машинки. Не чекаючи нічого, всі разом взялися до роботи. До справи долучилися всі звірята з лісу, крім ведмедя. За кілька годин шприц був готовий. Минуло лише кілька днів, і його вже довелося використовувати. Але знаєш, що цього разу почало горіти? Звичайно, будинок ведмедя. Саме того, який не тільки не хотів внести свій внесок у пожежну машину, але й був єдиним, хто не допомогав робити її. Тепер він безпорадно стояв перед своїм будинком і кликав усіх на допомогу. Дим валився з усіх вікон, а він лише бігав навколо і тримався за голову.
Тварини почули, як він кличе на допомогу, і не вагаючись, одразу приїхали зі своєю пожежною машиною. Вогонь вже був великий і його було важко приборкати. Але врешті-решт це вдалося. Полум’я зникло під водою, яку без втоми виливала пожежна машина. Ведмідь стояв перед своїм будинком. Сумно дивився, як вода витікає з дверей. У ту мить він зрозумів, що якби він був всередині і якби тварини не допомогли йому, могло б статися щось набагато гірше. Він повернувся до втомлених друзів і вибачився: «Мені дуже шкода. Вибачте, що я сміявся з вас і не хотів ні дати вам грошей, ні допомогти вам. Дякую, що допомогли мені.»
Тварини були добрі, тому вони пробачили ведмедя. Вони також допомогли йому привести будинок до ладу, щоб він знову міг у ньому жити. А потім ведмідь запросив їх на найкращий обід, який тільки міг приготувати. З того часу він більше не був жадібним і егоїстичним. Він був радий, що має друзів, які вміють прощати.
