Привіт! Мене звати Ріта і я єдиноріг. Власне єдиноріжка, бо я дівчинка. Сьогодні я їду зі своїм новим господарем до нового дому. Це чарівник, який має у своєму чарівному лісі вже двох інших єдинорогів. Дуже чекаю на зустріч з ними. Ми обов’язково одразу подружимося і будемо однією великою компанією.
Коли ми приїхали до чарівного лісу, мені одразу там сподобалося. Стільки красивих дерев, мохових килимів і сонячних лук! А та чудова веселка. Я одразу вирішила, що піду відкусити шматочок від неї. Адже єдинороги люблять гризти веселку. Я радісно підскочила, але коли вже хотіла вкусити, за спиною почувся голос.
«Залиш цю веселку, вона наша.»
Я трохи злякалася. Я обернулася і побачила за собою великого білого єдинорога з трохи блакитним рогом.
«Привіт, я тут нова і буду жити з тобою. Мене звати Ріта.»
Єдиноріг насупився.
«Тут ти жити не будеш,» каже. «Тут живу я, Азур і мій брат Кармін. І ще одного єдинорога нам тут справді не потрібно. Тим більше дівчину.»
«Але я добра. Не буду вам тут заважати, справді ні. Ми могли б бути друзями», швидко пропоную.
«Ні в якому разі», гримить інший голос. Це прийшов другий єдиноріг. Це, мабуть, Кармін. На відміну від його брата, у нього ріг гарно червоний. «І не смій нам гризти веселку.»
І з цим обидва брати пішли. Я залишилася стояти сама, але все одно знаю, що вони спостерігають за мною здалеку. Вони, напевно, стежать, щоб я не гризла їхню веселку. Ну це справжня халепа. Новий дім, а вони мене тут не хочуть. Я з цього така засмучена. Лягла на мох і думаю, що тепер.
Не пройшло й кілька годин, як мене з моїх сумних думок вирвав крик.
«Допоможіть! Азур потрапив у пастку!»
Швидко підскакую на ноги.
«Що сталося?» питаю у прибігаючого Карміна. Він виглядає справді наляканим.
«Ми з Азуром таємно бігали за межами нашого чарівного лісу. Але Азур потрапив у пастку, яку там поставили браконьєри. Якщо я його швидко не витягну, вони приїдуть і відріжуть йому ріг!»
Це справжня халепа.
«Веди мене», наказую Карміну. Він не заперечує і біжить попереду мене туди, де закінчується чарівний ліс.
Незабаром перед нами відкривається лука. І я вже чую плач єдинорога, що потрапив у яму. Він намагається вистрибнути, але яма занадто глибока. Що тепер?
«Тримайся,Азур , ми щось придумаємо і витягнемо тебе звідти», кричу я вниз у яму.
«Але швидше, поки не прийшли браконьєри», скиглить Азур і схлипує.
«Якщо нам вдасться накинути в яму кілька каменів, Азур зможе піднятися вище, як по сходах, і йому вдасться вистрибнути назовні», спадає мені на думку.
«Це гарна ідея, тож швидко», погодився Кармін і одразу побіг за каменем.
Я теж біжу і допомагаю котити камені, з яких Азур у ямі будує сходи. Яма досить простора, щоб він міг зручно вилізти по них. Нам справді потрібно багато каменів, але Кармін і я штовхаємо їх, аж з рогів дим іде. І незабаром нам вдається зробити сходинки з каменів, і Азур швидко піднімається до нас. Якраз вчасно, бо ми чуємо звук двигуна автомобіля, що мчить сюди.
Швидко зникаємо до нашого чарівного лісу і зупиняємося аж біля веселки.
«Ріто, ти найчудовіший єдиноріг у світі. Дуже тобі дякую,» каже Азур. Він радий, що вийшов з тієї страшної пастки.
«Так,» погоджується Кармін. «Від сьогодні ми будемо однією командою, і ти можеш їсти з веселки, скільки захочеш.»
«Так, так,» підтакує Азур. «І пробач нам, що ми були до тебе такими поганими. Тепер ми будемо тягнути за один канат.»
«А ріг на це!» – вигукнув Кармін.
Разом ми торкаємося нашими рогами, це знак дружби у єдинорогів.
Ввечері, коли ми засинаємо на моху, я така щаслива, що мій ріг іскриться. Азур і Кармін – мої нові друзі, і нас разом чекає ще багато пригод. Разом нас нічого не здивує.
На добраніч!
