У Страшидрні був прекрасний день. Весна вже стукала у двері, і квіточки розквітали. З’явилися вже білі квітучі страшенки і бубулі, і прокинулися мухи. Це добра новина для всіх зубатих привидів, тому що з них можна приготувати чудовий і дуже смачний муховий пиріг.
Сьогодні, однак, не було часу на жодні мухові пироги, тому що святкували День Землі. Привиди з усієї Страшидрни зібралися на площі, де на сцені відбувався страшний концерт. Після нього слово взяв староста Страшидрни. Він похвалив привидів за те, що вони мають найчистіше місто серед усіх привидів.
«Ура! Ми отримаємо якусь нагороду!» радів татко Зубатий.
Але пан староста похитав головою.
«Ні, пане Зубатий. Ми не отримали її.»
«Як це можливо?» запитав хтось із зібраних.
«Нам усе зіпсувало це чорне звалище на краю міста. Хтось викидає там сміття, і ми не встигаємо його прибирати,» пояснив староста.
«Ну це жахливо,» сказав хлопчик Бубік, допив сік з коробочки і кинув порожню упаковку за спину. Коробочка впала на землю, де й залишилася лежати.
«Ти свиня, Бубіку», – дорікнула його Зубомила, його молодша сестра. «Так поводитися огидно. Особливо на День Землі.»
«Прибери за собою», – наполягала Зубомила.
«Ні за що.»
«Можеш уявити, як би тут виглядало, якби всі так поводилися?»
«Я не знаю. Гарно?» – вгадав Бубік і далі кривився.
«Якій свині сподобалося б жити в смітті?» – обурювалася Зубомила.
«Дивись, сестро», — зловтішно усміхнувся Бубік, з’їв цукерку і кинув обгортку на землю.
«Це тобі дорого обійдеться, Бубіку», — гаркнула Зубомила.
«Навряд чи.»
Але Зубомила вже знала, як покарати цього негідника. Вона підняла руку, як у школі.
«Пане старосто? Я знаю, як вирішити проблему зі сміттям у лісі.»
«Справді, дівчино? Підійди до мене.»
Зубомила підійшла до сцени, де стояв староста перед жителями Страшидрни.
«Мій брат Бубік пропонує, щоб усі пішли і прибрали сміття на нелегальному звалищі.» І щоб показати всім, як він цінує порядок і нашу планету Земля, хоче бути прикладом і почати.
«Дуже добре, Бубіку. Ти справді зразковий привид», – похвалив його староста.
«Що? Я?» – витріщив очі Бубік і озирнувся, куди б утекти. Але не було куди. Всі йому аплодували і дивилися на нього.
«Бубіку, візьми мішок і йди збирати сміття. А ви інші теж ідіть. Підемо всі. Не залишимо ж ми його самого, правда?» – підбадьорив привидів староста.
І так усі привиди вирушили. Протягом дня весь безлад зник, що ви б і не впізнали місце біля лісу, як тепер гарно виглядає.
«А охайне місце біля лісу будуть охороняти наші найкращі опудала», вирішив староста. Фірма “Полекал & Паділ” охоче запропонувала охороняти місце.»
І так привиди відсвяткували День Землі прибиранням сміття, щоб їм було приємно жити в місті та навколо нього. Адже через сміття не було видно навіть квіточок.
А як же Бубік? Чи не мав би він що сказати до цього? Ну, можливо, він би щось і сказав, але був так втомлений від прибирання, що відразу після вечері зник у своїй кімнатці і заснув, загорнувшись у ковдру. Спалося йому дуже добре. Адже він теж дуже добре знав, що розкидати сміття навколо себе не годиться. На добраніч.
